Що треба знати про меланому


Меланома – один з найнебезпечніших видів раку, оскільки розповсюджується через лімфу і кров майже в усі органи.

ЩО ТАКЕ МЕЛАНОМА

Меланома – злоякісна пухлина, яка розвивається з меланоцитів (пігментні клітини, що продукують меланіни). Пухлина переважно локалізується в шкірі, значно рідше в сітківці ока, на слизових оболонках (порожнина рота і носа, періанальної і вульвовагінальної областях) тощо.

Меланома розповсюджується через лімфу і кров майже в усі органи. Зазвичай метастази меланоми з'являються протягом першого року від початку захворювання. Метастази спочатку поширюються в лімфатичні вузли, пізніше - в легені, печінку, кістки, головний мозок.

За даними ВООЗ, щорічно у всьому світі реєструється приблизно 48 000 смертей, пов'язаних з меланомою.

ХТО У ГРУПІ РИЗИКУ ЩОДО МЕЛАНОМИ

Фактори ризику:

  • біла шкіра, світлі (блакитні) очі, світле волосся та рожеві веснянки;
  • наявність в анамнезі сонячних опіків (навіть ті опіки, які ви отримали в дитячому, підлітковому і юнацькому віці, можуть зіграти фатальну роль у розвитку пухлини в наступні роки);
  • надмірний вплив ультрафіолетового випромінювання - навіть штучного в солярії;
  • якщо у вас раніше чи у ваших родичів була меланома (особистий чи сімейний анамнез меланоми;
  • невуси (родимки): 70% – вроджених, 30% – набутих, понад 50 невусів на шкірі збільшує ризик розвитку меланоми;
  • травматизація та зміна характеристик невусів;
  • вік – старше 50 років;
  • чоловіча стать.

Ризик розвитку меланоми пов'язаний також із фототипом шкіри. Найбільш схильні до розвитку пухлини люди з I і II фототипом і найменш - з V і VI. Однако навіть якщо у вас V чи VI фототип, це не означає, що у вас не може з'явитись меланома.

Як визначити свій фототип шкіри:

  • I – Сонячний опік завжди виникає після короткочасного (до 30 хв) перебування на сонці; загар ніколи не набувається.
  • II – Сонячні опіки виникають легко; загар можливий, хоча і з труднощами.
  • III – Можливі незначні опіки; розвивається хороший рівний загар.
  • IV – Ніколи не буває сонячних опіків; легко виникає загар.
  • V – Смаглява від природи шкіра.
  • VI – Чорна шкіра вихідців з Африканського континенту.

ЯК ВИЯВИТИ ХВОРОБУ: ОЗНАКИ МЕЛАНОМИ І ДІАГНОСТИКА

Дерматоскопія — найперша діагностика меланоми. Проводиться за допомогою простої лупи або дерматоскопа (епілюмінісцентного мікроскопа), який робить прозорим поверхневий шар шкіри-епідермісу.

Клінічно меланома шкіри проявляється пухлиноподібним щільним вузликом чорного забарвлення, іноді з синім відтінком, від 0,5 см до 2 – 3 см у діаметрі, округлої чи овальної форми з нерівними краями. Зрідка зустрічаються безпігментні меланоми рожевого кольору (ахроматична меланома). Часто на поверхні пухлини виникають ерозії чи виразки, які кровоточать, а також кірочки, лущення. У 10% випадків зустрічається так звана піднігтева меланома.

У 50 – 70% випадків меланома шкіри виникає в ділянці пігментної плями, родимки внаслідок:

  • надмірної інсоляції, у тому числі в солярії;
  • травмування шкіри в ділянці родимок (тертя, бриття, подразнення хімічними чинниками тощо);
  • самолікування (із застосуванням подразнюючих засобів);
  • гормональних розладів, розвитку імунодефіцитних станів тощо.

Ознаками переродження невусів (родимок) у меланому є:

  • поява в ділянці невуса неприємних відчуттів (поколювання, свербіж, біль);
  • зміна кольору (набуття синього або чорного забарвлення);
  • зміна форми невуса, його країв, збільшення у розмірах;
  • зміна поверхні (підвищення над рівнем шкіри, поява бугристості чи поява мокріння, кровоточивості).

ЯКЩО З'ЯВИЛИСЬ ЗМІНИ У ДІЛЯНЦІ РОДИМКИ ТА ОЗНАК МЕЛАНОМИ, НЕГАЙНО ЗВЕРНІТЬСЯ ДО ЛІКАРЯ. У ЖОДНОМУ РАЗІ НЕ ЗАЙМАТЕСЯ САМОЛІКУВАННЯМ.

Для кращого запам’ятовування ознак переродження невусів (родимок) у меланому створено шкалу «ABCDE» та шкалу «АКОРД»:

  • A (Asymmetry) – асиметрія невуса;
  • B (Border) – край нерівний або нечіткий;
  • C (Colour) – колір невуса на різних ділянках різний;
  • D (Diameter) – діаметер перевищує 5 мм;
  • E (Enlargement) – ріст (швидке збільшення в розмірі).

ПРОФІЛАКТИКА МЕЛАНОМИ

Щоби попередити розвиток меланоми:

  • уникайте сонячних опіків шкіри - застосовуйте захисні креми;
  • уникайте травмування шкіри в ділянці родимок;
  • уникайте контакту шкіри в ділянці родимок із хімічними подразниками;
  • регулярно оглядайте шкіру та своєчасно звертайтесь до лікаря при будь-яких змінах.

Скринінг - одна із форм раннього виявлення злоякісних пухлин при профілактичному обстеженні. Якщо ви в групі ризику, то кожних два роки маєте проходити обстеження у лікаря-онколога (фізикальний метод - огляд, пальпація). Також усім варто періодично проводити самообстеження.

Опубліковано: 20-08-2019



Як уникнути отруєння влітку


На жаль, ризик харчового отруєння є завжди. А влітку ступінь цього ризику значно зростає. Щоб уникнути небажаних проблем зі здоров’ям, до вибору продуктів у спекотний період краще ставитися прискіпливіше.

ДЖЕРЕЛА ХАРЧОВОГО ОТРУЄННЯ ВЛІТКУ

Немиті фрукти, ягоди, овочі, зелень. Навіть якщо вони з вашої домашньої грядки, їх потрібно ретельно мити.

Кавуни. Звісно, багатьом важко втриматися від спокуси посмакувати цією соковитою довгоочікуваною ягодою. Та будьте обережними: кавунами, що з’явилися першими, легко отруїтися, адже вони мають дуже високу концентрація нітратів і нітритів. Особливо не рекомендується давати ранні кавуни дітям. Тож улюблену літню ягоду потрібно купувати в розпал сезону.

Салати. Якщо ви бажаєте купити готовий салат, звертайте увагу на його заправку. Краще оминати салати із майонезом – особливо ті, які, як кажуть у народі, «потекли». До того ж не варто поєднувати в салаті декілька «ризикованих» інгредієнтів, наприклад гриби, яйця, м’ясо та рибу. Вони доволі швидко псуються та можуть спричинити важке отруєння.

Кондитерські вироби з білковим кремом та пиріжки з м’ясом, які зберігалися надто довго чи з порушенням санітарно-гігієнічні вимог.

Консервовані продукти. Неможливо бути стовідсотково впевненими у їхній якості та придатності до споживання. Тож зачекайте з придбанням консервів до настання осені.

Риба. Під час вибору риби звертайте увагу на те, на якій кризі вона лежить. Крига має бути крихкою, а не суцільним шматком льоду. Очі риби мають бути вологими. Також вас має насторожити риба без голови. Пам’ятайте, що вона псується саме з голови! Інша річ, якщо ви купуєте рибне філе – зрозуміло, що його підготували для зручного використання.

Кисломолочні продукти. Звертайте увагу на дату виготовлення продукту. Будьте пильними, адже деякі виробники ставлять на товарі дату виробництва наперед.

Зім’яте морозиво. У ньому, швидше за все, давно «оселилася» кишкова паличка. Краще оминайте заморожені продукти, що змінили свою форму.

Ще один корисний лайфхак, котрий радимо взяти на замітку – від магазинних холодильників, у яких зберігають продукти, має добре віяти холодом. Якщо такого не відчувається, пильніше придивляйтеся до того, що купуєте.

Алкоголь. Звісно, спиртними напоями можна отруїтися не лише влітку. Але оскільки алкоголь залишається одним із найпоширеніших джерел отруєнь, не можемо про нього не згадати. Тим паче, пікніки, літні свята часто не обходяться без спиртного. Щоб уникнути отруєння, від алкоголю краще відмовитися або ж обирати напої з особливою обережністю. До слова, під час вживання алкоголю можна прийняти спеціальні засоби, які попереджають отруєння.

СИМПТОМИ ХАРЧОВОГО ОТРУЄННЯ

  • Відчуття слабкості.
  • Підвищена температура.
  • Біль у животі та голові, запаморочення.
  • Нудота, без полегшення після блювання.
  • Діарея.

ЩО РОБИТИ ПРИ ХАРЧОВОМУ ОТРУЄННІ

  1. Очистити шлунок, випивши 2-3 літри чистої води та викликати штучне блювання. Але не можна таким чином викликати блювання у вагітних, дітей та у людей з підвищеним артеріальним тиском.
  2. Прийняти ліки, які не лише допоможуть позбавити організм від токсинів, а й які «огортають» слизову шлунково-кишкового тракту, захищають її та не дають всмоктуватися токсинам, які ще залишилися. До речі, такі ліки можна приймати для попередження отруєння. Узагалі, зручний пакетик-саше від отруєння краще завжди мати з собою – на роботі, на святі, відпочинку, під час поїздки.
  3. Продовжувати пити воду, краще лужну.
  4. Упродовж тижня потрібно дотримуватися дієти, яка передбачає відмову від жирного, смаженого, гострого, а також від свіжих овочів та фруктів. Страви мають бути відвареними або запеченими.
  5. Якщо стан не покращиться, обов’язково потрібно звернутися до свого сімейного лікаря.

Опубліковано: 22-07-2019



ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БЕРОТЬБИ З ГЕПАТИТОМ


ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ

Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Головні причини розвитку гепатиту:

  • віруси гепатиту;
  • деякі інфекційні захворювання;
  • токсичні речовини (алкоголь, деякі наркотичні препарати);
  • медикаменти;
  • аутоімунні захворювання.

Існує п’ять основних типів вірусів гепатиту: А, В, С, D і Е. Усі типи вірусів спричиняють захворювання печінки, але між ними є істотна різниця. Зокрема, типи В і С призводять до розвитку хронічного запалення печінки у мільйонів людей і є однією з головних причин цирозу та раку печінки.

Симптоми гепатиту

Залежно від ступеня тяжкості та індивідуальних особливостей організму, гостра інфекція може мати як безсимптомний перебіг, так і незначні клінічні прояви. Найбільш поширені прояви гепатитів:

  • астеновегетативний синдром (виражена загальна слабкість, швидка втомлюваність, дратівливість, апатія);
  • диспепсичний синдром (нудота, блювання, діарея, болі в животі);
  • зміна кольору сечі (потемніння, сеча кольору пива) та знебарвлення калу;
  • пожовтіння шкіри, слизових оболонок та склер;
  • підвищення температури тіла.

Можливі й позапечінкові прояви гепатиту: артрит, поліміозит, синдром Шегрена, васкуліти, синдром Рейно, вузликовий періартеріїт, фіброзуючий альвеоліт, гломерулонефрит, периферична нейропатія та ін.

Шляхи передавання гепатиту

Шляхи передавання вірусу гепатиту залежать від його типу.

Так, шлях передавання вірусів гепатиту А та Е — фекально-оральний, коли неінфікована людина вживає продукти або воду, що забруднені фекаліями інфікованої людини. У сім’ях можливе зараження через брудні руки, коли інфікована людина готує їжу для членів родини.

Інфікування вірусами гепатиту В, С і D відбувається в результаті контакту через пошкоджену шкіру або слизові оболонки з інфікованими рідинами організму (переважно кров), зокрема:

  • переливання інфікованої крові або її компонентів;
  • вживання наркотиків ін’єкційно та інтраназально;
  • інвазивні медичні та немедичні маніпуляції із використанням забрудненого інструментарію (хірургічні втручання, стоматологічні процедури, гемодіаліз, татуювання, пірсинг, манікюртощо);
  • вертикальне передавання від матері до дитини (стосується більше вірусного гепатиту В);
  • побутовим шляхом (унаслідок спільного використання зубних щіток, лез для гоління тощо та інших індивідуальних засобів гігієни, що можуть містити сліди крові);
  • статевим шляхом під час незахищених статевих контактів.

Куди звернутися по допомогу

Якщо ви запідозрили у себе гепатит або у вас був контакт з кров’ю чи іншими біологічними рідинами іншої людини, зверніться до сімейного лікаря за місцем проживання. Сімейний лікар призначить вам необхідні обстеження та, у разі потреби, спрямує до відповідного профільного спеціаліста (лікаря-інфекціоніста чи гастроентеролога).

У жодному разі не займайтеся самодіагностикою та самолікуванням на підставі інформації з інтернету! Лише медичний спеціаліст може правильно визначити діагноз, ступінь пошкодження печінки й тяжкість перебігу, а відтак призначати адекватне лікування.

Як захиститися від гепатиту

Щоб уникнути інфікування вірусами гепатиту А та Е, дотримуйтеся правил особистої гігієни, вживайте термічно оброблену їжу, добре мийте овочі, фрукти, ягоди й зелень, кип’ятіть воду, не пийте з відкритих джерел.

Головним засобом профілактики вірусного гепатиту В і D є вакцинація. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, усі діти грудного віку мають отримувати вакцину проти гепатиту В якомога раніше, бажано протягом 24 годин після народження. Відтак необхідно в майбутньому ввести ще другу і третю дози для завершення серії вакцинації. Оскільки зараження вірусом гепатиту D неможливе без присутності вірусу гепатиту В, вакцинація проти вірусного гепатиту В є надійним захистом від інфікування вірусом гепатиту D.

Вакцинуватися від гепатиту В можна в будь-якому віці.

На жаль, наразі не існує вакцини проти вірусного гепатиту С, тому рекомендовано такі засоби профілактики:

  • застосування бар’єрних контрацептивів;
  • користування засобами разового призначення (шприци, голки, крапельні системи, гінекологічні оглядові дзеркала тощо) та індивідуального (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи);
  • користування засобами індивідуального захисту (рукавички, окуляри, фартухи тощо);
  • користування стерильним інструментарієм багаторазового призначення (манікюрний, стоматологічний, хірургічний, лабораторний, інструмент для пірсингу, татуажу тощо).

Опубліковано: 22-07-2019



26 ЧЕРВНЯ - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З НАРКОТИКАМИ ТА ЇХ НЕЗАКОННОГО ОБІГУ


Наркоманія (від грецьких слів narke – заціпеніння, сон, і mania – божевілля, пристрасть, потяг) — ненормальний стан організму, викликаний вживанням певних речовин (наркотиків). Суттєвими ознаками наркоманії є: непереборна тяга до прийому наркотиків (пристрасть до них) і тенденція підвищення кількості прийнятої речовини. Залежності бувають різними, але залежність, яку створює наркоманія, дійсно складна. Наркоманія насамперед являє собою психічну залежність, тобто душевну і пов'язану з розумом. Якщо фізична залежність (пов'язана з тілом і з його відчуттями) швидко відпускає, то психічна - практично невиліковна. Наркоманія робить людей бранцями наркотичних речовин.

Наркотики в свою чергу являють собою отрути, які в малих дозах викликають залежність і так зване почуття кайфу, а в великих кількостях - смерть. Поширення та зберігання наркотиків переслідується законом, а це значить, що наркоманія створює потенційних злочинців. Люди, яких торкнулася наркоманія, а також залежні від наркотиків люди, крім вживання наркотичних засобів, можуть вдатися до крадіжки, вбивств і обману заради дози.

Наркотики — паралельна реальність, яку не можна заперечувати, яку не можна побороти, яку маємо визнати і знати про неї все, аби ніколи до неї не потрапити. Наркотики — страх, про який говорять пошепки; дно, якого соромляться; слабкість, якої не визнають; самотність, від якої втікають; ганебна смерть, якої бояться; злочинність, якої ніколи не поборють; бізнес, який завжди буде прибутковим...

Наркоманія – це не пустощі, не проведення вільного часу в товаристві друзів, а небезпечна хвороба. Не кожному вдається вирватись з полону цієї хвороби, яка може призвести до смерті в молодому віці.

Історія боротьби з наркотиками в світі нараховує близько ста років. У лютому 1909 року відбулося засідання Шанхайської опіумної комісії у складі 13 країн. Міжнародне співтовариство намагалося знайти методи обмеження ввезення наркотичних засобів із азіатських країн. Але навіть через століття людство далеко від вирішення цієї глобальної проблеми.

Цей день відзначають з 1987 року. Тоді 26 червня Генасамблея ООН затвердила рішення про заснування свята. Ця подія символізує єдність країн у досягненні мети щодо створення суспільства, вільного від наркотиків.

Протягом останніх років в Україні спостерігається небачене зростання наркоманії. Наркозалежність поступово "молодіє", середній вік людей, що вживають нелегальні наркотики, стабільно знижується.

На сьогоднішній день, за оціночним даними, в Україні налічується 346 тисяч осіб, які вживають наркотичні речовини ін’єкційно - це опіоїди або стимулятори. За даними соціального опитування п'ята частка молодих людей знайомі з дією наркотиків. Серед них найбільший відсоток складають студенти ВНЗ. Поясненням може бути те, що наркотики, як дороге задоволення, більш доступні забезпеченим і самостійним студентам.

Нові наркомани змінилися: більшість із них не вживає алкоголю і не курить, чим вводить в оману близьких. Батьки мають бути обізнані з новими захопленнями і способами отримання задоволення підлітками. Тому батькам важливо звертати увагу на всі без винятку зміни, які відбуваються з їхніми дітьми, — від поведінкових до емоційних, від зовнішнього вигляду до сфери інтересів. Це потрібно робити не лише через підозри у вживанні наркотиків, а й для того, щоб мати постійний діалог з дитиною і не давати їй можливості хоча б на мить засумніватись у батьківській увазі й підтримці.

Під дією наркотику зношуються різні органи: печінка, нирки, серце. І перше, що «здає», – це нервова система. Всі наркотики впливають на розум. Коли людина думає про що-небудь, вона користується картинками зі своєї пам’яті. Таку «розумову картинку» легко побачити самому. Якщо ви закриєте очі на кілька секунд і подумаєте про кішку, то побачите зображення кішки. Розум записує кожну секунду 25 картинок і зберігає їх в подальшому для вирішення життєвих проблем. Зазвичай коли людина згадує що-небудь, інформація приходить до неї з картинок розуму дуже швидко. Але наркотики затуманюють ці картинки, вони роблять їх безглуздими і розпливчастими, що утворює «порожнечі» в розумі.

Єдиний спосіб, щоб не потрапити в залежність від наркотиків – ніколи їх не пробувати! Чим молодша людина, тим швидше вона потрапляє в залежність від наркотичних засобів. Якщо є бажання спробувати вжити, то це справжня пастка для вас. Намагайтеся не потрапити до неї, не піддавайтеся своїм бажанням пізнати незвідане.

На вівтар наркоманії в жертву приносяться власне здоров’я, здоров’я дітей, щастя близьких, це приносить шкоду оточуючим і всьому суспільству. Прийомом наркотиків людина прирікає себе на повільне самогубство. Кінець наркоманії завжди драматичний – це життєва катастрофа.

Наркомани часто страждають на такі специфічні й інфекційні захворювання, як вірусний гепатит, стафілококовий ендокардит, сифіліс, правець, пневмонія, запалення вен (тромбофлебіт), гнійничкові та інші захворювання шкіри. Усе це свідчить, що наркоманія – дуже важке захворювання, що здебільшого призводять до ранньої інвалідизації і різкого скорочення тривалості життя. З упевненістю можна сказати, що кожна нова ін’єкція затягування або прийом у середину наркотичних речовин неминуче скорочують життя.

Єдиний спосіб протистояти наркоманії - сильна і гнучка система профілактики поширення наркоманії та соціальної реабілітації людей, що вживали наркотики.

Опубліковано: 24-06-2019



Стрес, вплив на організм людини. Стресостійкість.


Тема стресу зараз досить популярна - про це часто згадується в ЗМІ, та і від людей періодично можна почути: «У мене був такий стрес!!!». Давайте спробуємо розібратися, що це таке, яка від стресу користь, і якої шкоди він може завдати і що сприяє стресостійкості.

Поняття стресу відоме всім. За класичним визначенням Селье, стрес - неспецифічна відповідь організму на будь-яку пред'явлену йому вимогу, і ця відповідь є напругою організму, спрямованою на подолання виникаючих труднощів і пристосування до збільшених вимог. Термін "неспецифічний" в даному випадку означає те загальне, що властиво усім пристосовним реакціям організму.

На морозі, приміром, ми намагаємося більше рухатися, щоб збільшити кількість тепла, що виділяється організмом, а кровоносні судини на поверхні шкіри звужуються, зменшуючи тепловіддачу. У жаркий літній день організм, навпаки, рефлекторно виділяє піт, збільшуючи тепловіддачу і так далі. Це реакції - специфічні, такі, що відповідають на конкретні вимоги довкілля до організму.

Такі ж зміни характерні і для психологічної сфери людини при стресі, який є обов'язковим супутником будь-яких змін в житті, в т. ч. конфлікту. З’являються неприємні ознаки (підвищена збудливість, неможливість зосередитися, почуття безпричинної втоми і ін.). Вони проявляються миттєво і видні, що називається, не озброєним оком. "Не нервуйте", "розслабтеся" - радить нам оточення. Та ми б і раді не нервувати, тільки часто це не виходить. Стресова ситуація захоплює нас і не відпускає: неприємні думки "самі лізуть" в голову, самі собою зриваються з вуст різкі слова... Але ж і до серйозного захворювання недалеко і чим довше ви знаходитеся в цьому стані, тим більше виснажуються сили. Крайньою реакцією може стати хвороба - сигнал SOS, який означає, що вам потрібний відпочинок для відновлення ресурсів. Чи можна з цим що-небудь поробити? Можна, але тільки за трьох неодмінних умов:

  • а) виразному розумінні природи стресу і стадій його розвитку;
  • б) виразному уявленні про межі можливої дії на протікання стресової ситуації;
  • в) готовності до активних зусиль із досягнення стресостійкості.

Слід відмітити, що стреси - це закономірність життя кожної людини, і особливо тих, хто веде напружений спосіб життя, хто хоче досягти чогось значимого.

Незалежно від першопричин стрес, в основному, має однотипну динаміку, тобто протікає за певними правилами. Спочатку виникає стан тривоги, потім організм мобілізує усі свої ресурси на боротьбу із стресом і з причинами, що викликали його. А ось на третій фазі - 2 варіанти розвитку подій : або людина і його організм справляються із стресом, і все нормалізується, або настає виснаження захисних сил організму, які обмежені. Це буває, коли ситуація стресу триває тривалий час або ж ці стреси настільки часті, що організм не встигає відновитися, і стан людини перетворюється на один тривалий стрес. А це вже - передхворобливий стан, багатий або невротизацією (негативними змінами особи), або порушеннями функціонування організму. В даному випадку стрес можна охарактеризувати як позамежні негативні емоційні перевантаження, небезпечні для здоров'я і відчутно знижуючі працездатність.

Рівень стресостійкості кожної людини міняється впродовж життя і залежить від безлічі чинників. Чим вище стресостійкість, тим більші навантаження він може витримати. А значить і рівень його можливих життєвих досягнень потенційно вище. Нині найбільш поширені стреси, що викликаються соціальними чинниками: конфлікти, позамежні професійні вимоги, відсутність необхідних соціальних умінь, кар'єрна конкуренція, дефіцит часу , високий темп роботи і тому подібне.

Відомі також індивідуально-психологічні і поведінкові особливості, знижуючі стресостійкість: підвищена чутливість нервової системи, нетерплячість і дратівливість, підвищені вимоги до себе, надмірна відповідальність за виконувану роботу, почуття дискомфорту (смислової порожнечі) у вільний час (поза роботою).

Наслідки зниження стресостійкості:

  • падіння професійної і загальної результативності;
  • зниження життєвого тонусу і ділової активності;
  • сплощення здатності вирішувати життєві проблеми;
  • Наростаюче незадоволення собою;
  • зростаючі проблеми із здоров’ям;
  • порушення сну, психічна напруженість;
  • розбитий, в'ялий, сонливий стан впродовж дня;
  • зниження інтересу до роботи.

Зовнішні чинники, знижуючі стресостійкість:

  • «задавлена» об'ємом роботи, що навалилася;
  • рутинна, але термінова робота, що викликає моногонію;
  • нерозв'язна проблема, що викликає фрустрацію;
  • очікування майбутньої стресової ситуації;
  • необхідність працювати з ранку до глибокого вечора в інтенсивному темпі;
  • виконання своєї професійної діяльності за рахунок здоров'я;
  • відсутність знань і умінь: як справлятися з наслідками стресу;
  • сімейні проблеми, що викликають хронічні негативні емоційні стани.

Чи можна скоректувати/підвищити стресостійкість? - Так, можна, і починати треба з рішення першочергових життєвих проблем, що стоять перед людиною! Бо, невирішені проблеми - це джерело постійної емоційної самотравматизациї і життєвому незадоволенню.

Основні шляхи і напрямки профілактики, припинення чи корекції впливу емоційного стресу

Проблема корекції емоційного стресу зводиться до використання таких засобів і методів, які передбачають або усувають патологічні прояви, обумовлені психологічними або іншими стрес- впливами. Серед основних напрямів регулювання емоційного стресу виділяють: медикаментозне (фармакологічне), не медикаментозне ( психокорекцію, психотерапію, рефлексотерапію, фізіотерапію) і комплексне. Усі вищеперераховані шляхи спрямовані на відвертання несприятливих проявів стресу, на купірування їх і на заміщення небажаних симптомів сприятливими або нейтральними для людини симптомами, тобто корекцією станів емоційного стресу.

Підвищуємо стресостійкість.

Стрес - це психологічний стан, який супроводжує процес "зіткнення" людини з навколишнім світом. Періодично в житті кожної людини виникають нові обставини, до яких необхідно пристосуватися. Звідси витікає, що стресовий стан може супроводжувати процес адаптації. Але спектр ситуацій, які можуть викликати стрес, набагато ширший і багато в чому індивідуальний.

На схильність людини до стресу роблять вплив особливості нервової системи, які є природженими. Одна і та ж подія може у когось викликати стресовий стан, а у когось ні. Але великий вплив на розвиток стресових станів робитиме те, як ви сприймаєте різні життєві ситуації. Таким чином, стійкість до стресу є частково природженою, частково придбаною, або вивченою. Саме придбану частину можна змінювати і тренувати, пробуючи різні моделі поведінки і звертаючи увагу на хід своїх думок в стресовому стані.

До речі, стреси бувають не лише шкідливими, але і корисними. Вступ до вузу - це корисний стрес, а наприклад, проблеми з навчанням частіше є шкідливим стресом. Але реакція на ситуацію багато в чому залежить від того, як ця ситуація сприймається. Візьмемо, приміром, іспити. Якщо ви сприймаєте ситуацію як перевірку знань, як можливість проявити себе і просунутися до досягнення мети - отримання диплому, тоді це буде для вас корисним стресом. Якщо ж іспити супроводжуються для вас тільки негативними емоціями, і ви думаєте про можливі невдачі, то це шкідливий стрес. Адже доки вами володіють переживання, ресурси організму йдуть на те, щоб понизити їх інтенсивність. На мобілізацію пам'яті, уваги і усіх ваших здібностей сил вже не залишається, що утрудняє успішний виступ на іспиті. залишається, що утрудняє успішний виступ на іспиті.

Стресова подія – це і можливість для розвитку. Легкість процесу адаптації до змін також залежить від вашого сприйняття. Якщо ви відчуваєте позитивний стрес, відбувається мобілізація сил організму, щоб найефективніше справлятися з виникаючими завданнями. У разі негативного стресу мобілізація організму полягає в готовності бігти або нападати, ви напружені, оскільки відчуваєте загрозу своєму благополуччю. Сприймаючи стресову подію як можливість, яку можна ефективно використати, ви дістаєте доступ до додаткових ресурсів.

Основні принципи профілактики полягають у формуванні здорових звичок і контролі свого відношення до різних ситуацій і подій.

Стрес - це психологічний стан, але реакції на цей стан проявляються і на фізіологічному рівні. Підвищити стійкість організму до стресу може повноцінний сон; збалансоване, збагачене вітамінами, харчування; регулярні фізичні вправи; перебування на природі: свіже повітря і сонечко роблять свою справу, позитивне сприйняття світу, все до кращого. Якщо ви фізично добре себе почуваєте, вам буде легше і впоратися з повсякденними справами, не допускаючи розвитку стресових станів. Контроль свого відношення до життєвих ситуацій важливий, оскільки ваш психологічний стан безпосередньо залежить від ваших думок. Якщо намагатися бачити в кожній події щось корисне і позитивне для себе, то шкідливі стреси рідше виникатимуть у вашому житті.

Як бачите, багато що залежить від того, що відбувається в вашій «голові» : як ви думаєте про події, що відбуваються з вами, чого чекаєте від життя, як відноситеся до труднощів. Спробуйте поставити експеримент: змінити своє сприйняття ситуацій, які викликають у вас складнощі. Подумайте, чим може бути корисний досвід проживання таких ситуацій. Відстежуйте хід ваших думок. В результаті подібних тренувань труднощі можуть стати можливостями, і перед вами відкриються нові перспективи.

лікар-психолог, лікар-терапевт Ємець В.В.

Опубліковано: 24-06-2019