ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БЕРОТЬБИ З ГЕПАТИТОМ


ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ

Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Головні причини розвитку гепатиту:

  • віруси гепатиту;
  • деякі інфекційні захворювання;
  • токсичні речовини (алкоголь, деякі наркотичні препарати);
  • медикаменти;
  • аутоімунні захворювання.

Існує п’ять основних типів вірусів гепатиту: А, В, С, D і Е. Усі типи вірусів спричиняють захворювання печінки, але між ними є істотна різниця. Зокрема, типи В і С призводять до розвитку хронічного запалення печінки у мільйонів людей і є однією з головних причин цирозу та раку печінки.

Симптоми гепатиту

Залежно від ступеня тяжкості та індивідуальних особливостей організму, гостра інфекція може мати як безсимптомний перебіг, так і незначні клінічні прояви. Найбільш поширені прояви гепатитів:

  • астеновегетативний синдром (виражена загальна слабкість, швидка втомлюваність, дратівливість, апатія);
  • диспепсичний синдром (нудота, блювання, діарея, болі в животі);
  • зміна кольору сечі (потемніння, сеча кольору пива) та знебарвлення калу;
  • пожовтіння шкіри, слизових оболонок та склер;
  • підвищення температури тіла.

Можливі й позапечінкові прояви гепатиту: артрит, поліміозит, синдром Шегрена, васкуліти, синдром Рейно, вузликовий періартеріїт, фіброзуючий альвеоліт, гломерулонефрит, периферична нейропатія та ін.

Шляхи передавання гепатиту

Шляхи передавання вірусу гепатиту залежать від його типу.

Так, шлях передавання вірусів гепатиту А та Е — фекально-оральний, коли неінфікована людина вживає продукти або воду, що забруднені фекаліями інфікованої людини. У сім’ях можливе зараження через брудні руки, коли інфікована людина готує їжу для членів родини.

Інфікування вірусами гепатиту В, С і D відбувається в результаті контакту через пошкоджену шкіру або слизові оболонки з інфікованими рідинами організму (переважно кров), зокрема:

  • переливання інфікованої крові або її компонентів;
  • вживання наркотиків ін’єкційно та інтраназально;
  • інвазивні медичні та немедичні маніпуляції із використанням забрудненого інструментарію (хірургічні втручання, стоматологічні процедури, гемодіаліз, татуювання, пірсинг, манікюртощо);
  • вертикальне передавання від матері до дитини (стосується більше вірусного гепатиту В);
  • побутовим шляхом (унаслідок спільного використання зубних щіток, лез для гоління тощо та інших індивідуальних засобів гігієни, що можуть містити сліди крові);
  • статевим шляхом під час незахищених статевих контактів.

Куди звернутися по допомогу

Якщо ви запідозрили у себе гепатит або у вас був контакт з кров’ю чи іншими біологічними рідинами іншої людини, зверніться до сімейного лікаря за місцем проживання. Сімейний лікар призначить вам необхідні обстеження та, у разі потреби, спрямує до відповідного профільного спеціаліста (лікаря-інфекціоніста чи гастроентеролога).

У жодному разі не займайтеся самодіагностикою та самолікуванням на підставі інформації з інтернету! Лише медичний спеціаліст може правильно визначити діагноз, ступінь пошкодження печінки й тяжкість перебігу, а відтак призначати адекватне лікування.

Як захиститися від гепатиту

Щоб уникнути інфікування вірусами гепатиту А та Е, дотримуйтеся правил особистої гігієни, вживайте термічно оброблену їжу, добре мийте овочі, фрукти, ягоди й зелень, кип’ятіть воду, не пийте з відкритих джерел.

Головним засобом профілактики вірусного гепатиту В і D є вакцинація. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, усі діти грудного віку мають отримувати вакцину проти гепатиту В якомога раніше, бажано протягом 24 годин після народження. Відтак необхідно в майбутньому ввести ще другу і третю дози для завершення серії вакцинації. Оскільки зараження вірусом гепатиту D неможливе без присутності вірусу гепатиту В, вакцинація проти вірусного гепатиту В є надійним захистом від інфікування вірусом гепатиту D.

Вакцинуватися від гепатиту В можна в будь-якому віці.

На жаль, наразі не існує вакцини проти вірусного гепатиту С, тому рекомендовано такі засоби профілактики:

  • застосування бар’єрних контрацептивів;
  • користування засобами разового призначення (шприци, голки, крапельні системи, гінекологічні оглядові дзеркала тощо) та індивідуального (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи);
  • користування засобами індивідуального захисту (рукавички, окуляри, фартухи тощо);
  • користування стерильним інструментарієм багаторазового призначення (манікюрний, стоматологічний, хірургічний, лабораторний, інструмент для пірсингу, татуажу тощо).

Опубліковано: 22-07-2019